Субота
15
листопада

Запоріжжя і запоріжці. Зацвітає всіма барвами душа у пісні щирій, наче у молитві...

"Запорозька Січ", 15 листопада 2014 р. Автор - Олена Муха

 

Відкриваються куліси... Перші акорди музики, і на сцену ступає солістка Запорізької обласної філармонії, народна артистка України Любов Малицька. В очах – незборима жага передати глядачеві всю красу пісні. А якби вдалося зазирнути у серце виконавиці, то можна було б відчути, як клекоче вогонь любові до всього, що її оточує, до кожної миті життя.

Найхарактернішими рисами Любові Малицької є скромність і доброзичливість, які вона поєднує з силою волі, рішучістю, працьовитістю. Ця жінка навдивовижу комунікабельна, відкрита, з почуттям гумору. До того ж, її відрізняє повага до простих людей, трудівників, любов до народу і до землі, на якій народилася. А народилася і росла майбутня народна артистка в робочому районі Запоріжжя, в родині сталевара-мартенівця, який загинув як герой у боях за польське місто Катовіце під час Великої Вітчизняної війни.

Музичну школу Любов Малицька закінчила в рідному місті, вокальне відділення училища – в Одесі. Свідченням надійної вокальної школи у Любові Малицької є те, що її голос (мецо-сопрано) все такий же тембрально чистий, рухливий, витривалий, польотний. Цим голосом свого часу замиловувався весь Радянський Союз і всі куточки України.

- Це сьогодні модно говорити „концертний тур”, - розповідає народна артистка. – А у нас були гастролі. І довелося мені побувати в багатьох містах і селах як України, так й інших країн колишнього Радянського Союзу. Коли працювала в Києві, щотижня виступала на сцені палацу „Україна”. Брала участь у концертних програмах, де виступали Алла Пугачова, Софія Ротару, Назарій Яремчук...

Але, мабуть, де б не була людина (тим більше, творча), а її серце на повну силу може розкритися тільки на Батьківщині. І привела стежина Любов Малицьку до рідного Запоріжжя, де публіка її обожнює. Справжній фурор викликають пісні „Мій Запорізький край”, „Україні-матері”, „Моя Україна” у виконанні Любові Іванівни. Взагалі-то в її репертуарі – добірні твори лірико-патріотичного змісту, про любов до рідної землі, до України.

Як істинна жінка, моя співрозмовниця не говорить про свій вік. Тим більше, вона вважає, що для її сценічної творчості роки не є анінайменшою перешкодою.

Любов Іванівна проявила себе як співачка з великими творчими здібностями, в якої сильний, красивий голос, прекрасне відчуття сцени і драматичний хист. Доказом цьому є позитивні відгуки у слухачів, любов публіки й гучні оплески, якими завжди зустрічають і проводжають Любов Малицьку.

- У цьому і є сенс мого життя! - говорить Любов Іванівна. – У народній любові і вмінні знайти дорогу за допомогою пісні до кожного серця...

Артистка бере активну участь в урочистих концертах, присвячених державним та міським святам. Систематично виступає на українському й обласному радіо й телебаченні. Традиційно безкоштовно і з величезним ентузіазмом співає для ветеранів війни та праці, для вихованців інтернатів і дитячих будинків.

За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, високий професіоналізм їй у 1997 році присвоєно почесне звання «Народна артистка України». Хоча народною вона стала задовго до цього – з перших виходів на сцену її полюбила публіка – за щирість, відвертість і великі почуття, які Любов Малицька проносить у своєму великому небайдужому серці, яке піснею обіймає весь світ!

З нагоди 65-річчя Запорізької області Любов Малицьку нагороджено ювілейною медаллю „За розвиток Запорізького краю”. До того ж, за вагомий внесок у розвиток культури Запорізького краю, відродження й примноження духовних скарбів українського народу, високий рівень творчих пошуків та здобутків виконавиця нагороджена почесними грамотами обласної державної адміністрації. Вона є лауреатом премії ім. І.Паторжинського. У 2009 році отримала орден третього ступеню «За розвиток Запорізького краю», у 2011-му – Міжнародний Орден Честі. А в 2012 році артистка була нагороджена Грамотою Верховної Ради України та Орденом обласної ради міста Запоріжжя.

- Моя життєва і творча дорога далеко нелегка, - говорить співачка. – Кожен концерт я переживаю, як конкурс, з особливим хвилюванням. Насправді робота артиста – це грандіозна робота над собою. Але якщо б можна було повернутися в юність, то я знову б і знову обрала для себе дорогу пісні. Бо ж без цієї краси не мислю свого життя. Співаю і в радості, і в горі, і коли сміюсь, і коли плачу.

- Що для вас – щастя? – чомусь захотілося запитати у народної артистки.

- Щастя – це наше життя, - відповіла Любов Малицька. – Це можливість ходити рідною землею і оспівувати її красу, передаючи любов до неї через найкрасивіше, що є в нашого народу, – через пісню...

Читати 557 разів Останнє редагування %AM, %18 %490 %2014 %10:%лист.